ОБІТНИЦІ

ПРО ОБІТНИЦІ

Повт.23:24 Дотримуйся того, що виходить з твоїх уст, і так, як ти пообіцяв у молитві ЯХОВА, своєму Елохім, принеси дар, який ти прирік своїми вустами.

Еккл.5:5 Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!

Чис.30:3 Будь-яка людина, котра складе обітницю ЯХОВА, чи дасть клятву, чи візьме зобов’язання стосовно своєї душі, — хай не збезчестить свого слова, а нехай виконає все, що лише вийде з її вуст.

Прип.20:25 Пасткою для людини є поспішно посвячувати дещо зі свого добра, і вже після молитви доводиться каятися.

Повт.23:21 Якщо складеш ЯХОВА, своєму Елохім, молитовну обітницю, то не барися виконати її, бо ЯХОВА, твій Елохім, неодмінно вимагатиме від тебе її виконання, і на тобі буде гріх.

Дії.5:1 А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток і приховав частину грошей (обіцяну суму*) — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів. Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля? Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а ЯХОВА! Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув. Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали. Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося. Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки. А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати ЯХОВА Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть! Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка. І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув.

* обіцяна сума – ніхто не може змусити або осудити людину через те, скільки їй жертвувати. Людина потрапляє під осуд тільки тоді, коли пообіцяла щось зробити і не зробила.

Повт.23:22 А коли ти не складав обітниці, не буде на тобі гріха.

Мф.5:34 А Я кажу вам зовсім не клястися: ні небом, бо воно є ЯХОВА престолом, ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя; не клянися і своєю головою, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною. Тож нехай же буде ваше слово «так» — так, «ні» — ні, а що більше цього, — те від лукавого.

Як.5:12 А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд.

Повт.23:19 Не принось до дому ЯХОВА, свого Елохім, ні на яку обітну жертву заробітку розпусниці чи платні собаки, бо як одне, так і друге — гидота для ЯХОВА, твого Елохім.

Мф.27:5 Тоді він (Юда) кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився. А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.

ПРО ВАРТІСТЬ ЗА ОБІТНИЦЕЮ

Лев.27:2 Якщо якийсь чоловік складатиме обітницю як вартість своєї душі ЯХОВА, то ось яка буде вартість мужчини віком від двадцяти до шістдесяти років: його вартість буде п’ятдесят дідрахм срібла, важачи священною вагою; відповідна ж вартість жінки буде тридцять дідрахм.

Від 20-60 років ЧОЛОВІКИ = 50

Від 20-60 років ЖІНКИ = 30

Лев.27:5 А якщо вони віком від п’яти до двадцяти років, то вартість хлопця буде двадцять дідрахм, а дівчини — десять дідрахм.

Від 5-20 років ЧОЛОВІКИ = 20

Від 5-20 років ЖІНКИ = 10

Лев.27:6 А віком від одного місяця до п’яти років вартість хлопця буде п’ять дідрахм срібла, а дівчини — три дідрахми.

Від 1 місяця -5 років ЧОЛОВІКИ = 5

Від 1 місяця -5 років ЖІНКИ = 3

Лев.27:7 Якщо ж вони віком від шістдесяти років і старші, то якщо це буде мужчина, вартість буде п’ятнадцять дідрахм срібла, а якщо жінка — десять дідрахм.

Від 60 років і старші ЧОЛОВІКИ = 15

Від 60 років і старші ЖІНКИ = 10

Лев.27:8 Якщо ж він буде надто бідний для такої вартості, то нехай стане перед священиком, і нехай священик його оцінить — згідно з тим, на що спроможна рука того, хто склав обітницю, священик його оцінить.

Лев.27:9 А якщо посвячене буде з худоби, з якої можна приносити дар ЯХОВА, то те, що він із неї дасть ЯХОВА, буде святим*.

* «святим» на івриті קֹדֶשׁ (кадеш) – відділений, неординарний.

Лев.27:10 Хай він не замінює його — ні доброго поганим, ані поганого добрим. Якщо ж він таки замінить худобину худобиною, то і вона, і її заміна будуть святі.

Лев.27:11 Якщо ж це буде якась нечиста худоба, з якої не можна приносити дару ЯХОВА, то нехай він поставить ту худобину перед священиком, і нехай священик оцінить її, чи вона добра, чи погана, і як священик оцінить, так і буде.

Лев.27:13 А якщо власник буде викупляти її, то нехай додасть до її вартості ще п’яту частину (20%).

Лев.27:14 Якщо якийсь чоловік посвятить як святе для ЯХОВА свій дім, то нехай священик оцінить його, чи він добрий, чи поганий: як священик його оцінить, так і буде.

Лев.27:15 Якщо той, хто посвятив його, захоче викупити свій дім, нехай додасть до того ще п’яту частину (20%) з грошей вартості, і він залишиться його.

Лев.27:16 Якщо ж якийсь чоловік посвятить ЯХОВА частину поля зі своєї посілості, то нехай його вартість буде встановлена відповідно до його посіву: мірка ячменю по п’ятдесят дідрахм срібла.

Лев.27:17 Якщо він посвятить своє поле, починаючи від самого року звільнення, то воно буде по його повній вартості.

Лев.27:18 Якщо ж він посвятить своє поле пізніше, якийсь час після року звільнення, то нехай священик обрахує гроші за роки, що залишаються до наступного року звільнення, і від його повної вартості буде віднято.

Лев.27:19 Якщо той, хто посвятив поле, захоче викупити його, то нехай додасть п’яту частину (20%) грошей до його вартості, і воно залишиться його.

Лев.27:20 Якщо ж він не викупить того поля і продасть те поле іншій людині, то він більше не зможе викупити його; а коли прийде рік звільнення, те поле буде посвячене ЯХОВА як виділена земля і стане посілістю для священика.

Лев.27:22 Якщо ж він посвятить ЯХОВА частину поля, яке він купив, тобто яке не є з поля його посілості, то нехай священик обрахує йому повну вартість від року звільнення і нехай він того ж дня віддасть вартість як посвячене ЯХОВА. А в рік звільнення те поле буде віддане людині, в якої він його купив, якій належала посілість землі.

Лев.27:25 Нехай кожна вартість буде у священних мірах ваги: одна дідрахма матиме двадцять оболів.

Лев.27:27 Якщо ж воно буде з нечистих чотириногих, то нехай він відшкодує його за його вартістю, додасть до того п’яту частину (20%), і воно залишиться його. А якщо ж він не викупить його, то нехай воно буде продане за його вартістю.

Лев.27:28 Але ніщо, що буде закляте, що людина посвятить ЯХОВА із закляттям — із усього, що їй належить, від людини до худоби, чи з поля її посілості, — не може продаватися і не може викуплятися. Усе, що закляте, буде святим святих для ЯХОВА.

ОБІТНИЦЯ НАЗІРА

Чис.6:2 Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра*, щоб посвятити себе ЯХОВА,то він стримається від вина та п’янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту зп’янкого напою, іжодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду. Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння.

* «назір» на івриті: נזיר ‹назі́р› — означає «посвячений», «освячений», «стримуючий». Символи винограду, стрижка волосся, доторкання до мертвого тіла мають набагато глибше значення, ніж наше уявлення про чернецтво.

Наприклад, питання про те, чи був Єшуа Назарянином? У Євангелії від Матвія Єшуа, на перший погляд, був названий Назарянином: «… А прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що Він буде названий Назарянином» (Мф. 2:23). Але ніде в Танасі (Писання) ми не знаходимо пророцтва про те, що Месія буде назарянином, крім того, як відомо, Єшуа пив вино. Справа в тому, що тут проводиться паралель між «названий назарянином» та назвою міста Назарет. Насправді, це місто на івриті називається Нацрат נצר ‹не́цер› — «паросток», «втеча», «гілка»: Іс.11:1 «І вийде пагін з кореня Єссея, і паросток підійметься з кореня» . Очевидно, що у давньоєврейському оригіналі Євангелії від Матвія ішлося саме про співзвучність слова «нецер» із назвою «Нацрат». А слово נזיר ‹назі́р›, «назарянин», має зовсім інше значення і з’явилося тільки в грецькому перекладі Євангелія, оскільки у грецькій мові звук «ц» відсутній. Таким чином, згаданий вище вірш Євангелії належить перекласти так: «… І, прийшовши, поселився в місті Нацрат, і нехай збудеться сказане через пророка (Ісаю), що вийде пагін з кореня Єссея, і паросток підійметься з кореня».

Кожен з нас може дати обіцянку ЯХОВА в будь-якій сфері життя, наприклад: Дії.18:18 А Павло, пробувши ще багато днів, попрощався з братами й відплив до Сирії, і з ним Акила та Прискила. Він обстриг голову в Кенхреях, бо дав обітницю. Дії.21:23 Тому зроби те, що тобі радимо. Є в нас четверо чоловіків, які пов’язані обітницею. Візьми їх і очистися з ними, заплати за них витрати, щоб вони обстригли голови. І всі довідаються, що чутки про тебе неправдиві, але що й сам дотримуєшся Закону (Тора), живеш згідно з ним.

Чис.6:5 У всі дні своєї обітниці очищення бритва не торкнеться його голови, доки не сповняться дні, на які давав обіцянку ЯХОВА; відрощуючи волосся на голові, буде святим.

Чис.6:6 У всі дні обітниці ЯХОВА не підійде до жодної померлої душі: ні до батька, ні до матері, ні до брата, ні до сестри — він не стане нечистим через них, якщо вони помруть, бо обітниця його ЯХОВА — на ньому, на його голові.

Мф.8:21 А інший з Його учнів сказав Йому: дозволь мені спершу піти й поховати свого батька. Та Єшуа каже йому: Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців.

Чис.6:8 Усі дні його обітниці він буде святим перед ЯХОВА.

Чис.6:9 Якщо ж поруч з ним хтось раптово помре, то відразу оскверниться голова його обітниці, і він обстриже свою голову в той день, коли очиститься. Сьомого дня він пострижеться, а восьмого дня принесе священикові до входу в намет свідчення дві горлиці чи двох голубенят; і священик принесе одне за гріх, а одне — на всепалення; і священик для нього звершить примирення за те, що той згрішив через мертву душу; і він освятить свою голову в той день, в який посвятився ЯХОВА — на дні обітниці: він приведе однорічне ягня за провину, а попередні дні не будуть зараховані, бо осквернилася голова його обітниці.

Чис.6:13 А це — закон для того, хто складає обітницю. Того дня, коли завершить свою обітницю, нехай особисто принесе жертвоприношення до входу в намет свідчення, принесе свій дар ЯХОВА: одне однорічне ягня без вади — на всепалення, і одну однорічну овечку без вади — за гріх, і одного барана без вади — за спасіння; а також кошик прісних хлібів з питльованого пшеничного борошна, приготованого на олії, прісного коржа, змащеного олією, свою жертву і свою жертву виливання. І священик принесе це перед ЯХОВА; він приготує те, що за його гріх та його всепалення, а барана принесе ЯХОВА як жертву спасіння разом з кошиком прісних хлібів, і священик принесе його жертву і жертву виливання.

Чис.6:18 І той, хто давав обітницю, обстриже голову задля своєї обітниці біля входу в намет свідчення, і покладе волосся на вогонь, що горить під жертвою спасіння. І священик візьме варену лопатку барана, один прісний хліб з кошика та один прісний корж, і покладе на руки того, хто давав обітницю, — після обстриження ознаки його обітниці.

Чис.6:20 І священик принесе їх як дар перед ЯХОВА. Це освячене — для священика, на додаток до грудинки з принесеного і до стегна особливого дару. І після цього той, хто давав обітницю, може пити вино.

Чис.6:21 Це — закон для того, хто складає обітницю і хто обіцяє ЯХОВА свій дар для ЯХОВА стосовно обітниці, — понад те, на що спроможна його рука, згідно із силою його обітниці, яку складає згідно із законом очищення.

Зрозуміло, що про жертвоприношення у наш час не йдеться. Ще до Месіанської ери, служіння жертвоприношення мало іншу форму (земну). Ці жертви допомагали здійснювати служителі Левіти, і жертва приймалася тільки у скинії або храмі. У наш час Храму нема, а Єшуа є Первосвящеником, Який відкрив нам небесну форму упорядкування служіння, у новій Месіанській ері, де Жертва уже прийнята (До Євреїв роз.9).