СІМ’Я

ПРО БАТЬКІВ 

1. Вих.20:12 Шануй свого батька і матір, щоб добре тобі було і щоб ти був довголітнім на добрій землі, яку ЯХОВА, твій Елохім, дає тобі.

Прип.28:24 Хто відкидає батька чи матір і думає, що не грішить, той є спільником безбожної людини.

Еф.6:1 Діти, слухайтеся своїх батьків у ЯХОВА, бо це справедливо. Шануй свого батька та матір — така перша заповідь з обітницею, — щоб тобі було добре і щоб ти був довголітній на землі.

Кол.3:20 Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це до вподоби ЯХОВА.

1Тим.5:8  Якщо хто про своїх, а найбільше про домашніх, не дбає, той зрікся віри і є ще гірший від невірного.

Матф.15:5 Ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для ЯХОВА, то може й не шанувати свого батька (чи матері)? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово ЯХОВА.

2. Лев.20:9 Кожний чоловік, який лихословитиме свого батька чи свою матір, нехай буде неодмінно вбитий.

3. Лев.19:3 Нехай кожний боїться свого батька та своєї матері.

Прип.1:8 Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері, оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

Прип.23:22 Сину, слухай батька, який породив тебе, і не зневажай матері своєї, через те, що вона зістарілася.

4. Вих.21:15 Хто б’є свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. 

Мф.15:4 Адже ЯХОВА сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.

ПРО СІМЕЙНИЙ ЗАПОВІТ

5. Бут.1:28 ЯХОВА поблагословив їх, кажучи: Зростайте і розмножуйтеся, наповніть землю і володійте нею, пануйте над рибами морськими і птахами небесними, усією худобою, усією землею й усіма плазунами, які повзають по землі. Бут.9:7 Ви ж зростайте і розмножуйтеся, наповнюйте землю і множтеся на ній.

6. Бут.2:24 Тому залишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, — і будуть обоє одним тілом.

ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЧОЛОВІКА ПЕРЕД. НЕЗАРУЧЕНОЮ І ЗАРУЧЕНОЮ ДІВЧИНОЮ

7. Вих.22:16 Якщо хтось звабить не заручену дівчину і переспить з нею, то нехай дасть придане і візьме її собі за дружину. Якщо ж її батько рішуче відмовиться і не захоче її віддати заміж за нього, то нехай дасть батькові гроші, згідно з приданим для дівчат.

Тут йдеться про людей, які подобаються одне одному. Заплатити викуп і одружитися з дівчиною тобто взяти її на постійне утримування – це ціна, про яку кожен чоловік повинен пам’ятати у випадку зведення дівчини. Через учинений гріх (статеві стосунки з дівчиною до заміжжя), чоловік не повинен залишати дівчину, тому що вони вже стали однією плоттю. Дівчина також повинна розуміти, що після того, як вона вступить у статевий зв’язок із чоловіком, у неї залишається єдиний розумний і правильний в очах  ЯХОВА  вибір: стати йому жінкою, бо вже тепер вона належить своєму першому чоловікові, який «наклав» на неї свій генетичний код (явлення телегонії). 

8. Повт.22:25 Якщо ж якийсь чоловік зустріне заручену дівчину в полі й насильно переспить із нею, то вбийте тільки чоловіка, який спав з нею, а дівчині не чиніть нічого. Дівчина не має смертного гріха, бо це те ж саме, наче якийсь чоловік напав би на ближнього й убив його душу. Адже він зустрів її в полі, і заручена дівчина кричала, та не було кому допомогти їй.

9. Повт.22:28 Якщо хтось зустріне незайману дівчину, яка ні з ким не заручена, насильно переспить з нею й буде спійманий на цьому, то нехай чоловік, який переспав із нею, віддасть батькові дівчини п’ятдесят дідрахм срібла, і вона буде його дружиною, тому що він збезчестив її, — і він більше ніколи не зможе її прогнати*.

* «не зможе її прогнати» –  гарантія для дівчини не залишитися однією, якщо її знеславлять.

Тут, звичайно, йдеться не про своєрідний спосіб заміжжя за насильника. Взяття силою беззахисної дівчини – це не причина вийти за нього заміж. Чоловік несе відповідальність  за свій вчинок. Ця заповідь захищає дівчину, даючи їй офіційне право «одружити» на собі чоловіка. Ключовою фразою тут є: «застануть їх» тобто вони знаходилися разом за двосторонньою згодою, а якщо дівчина нікого не кликала на допомогу, не кричала, тоді це не свідчить про факт насилля з боку чоловіка, як, наприклад, у попередній заповіді №8 (Повт.22:25).   

ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

10. Повт.6:6 Нехай ці слова (постанови Його і заповіді Його і закони), які я сьогодні тобі заповідаю, перебувають у твоєму серці й у твоїй душі. Навчи їх своїх синів, проказуй їх, сидячи в домі та йдучи дорогою, лягаючи та встаючи. Повт.11:19 Навчіть своїх дітей проказувати їх (Слова ЯХОВА), сидячи в домі та йдучи дорогою, лягаючи та встаючи. Бут.18:19 Бо знаю, що заповість (Авраам) своїм синам і своєму домові після себе, і вони будуть дотримуватися  ЯХОВА доріг, аби чинити справедливість і суд.

Прип.4:1 Діти, послухайте повчання батька і будьте уважні, щоб осягнути розуміння, бо я даю вам хороший дарунок, тож не покиньте мого закону (Тора). Адже і я був слухняним сином у батька, — улюбленцем моєї матері. Вони говорили й повчали мене: Нехай закорениться наше повчання у твоєму серці! Бережи заповіді, не забудь їх, не нехтуй словами моїх уст.

Прип.13:24 Хто шкодує різки, той ненавидить свого сина. Хто його любить, той старанно його навчає.

Прип.19:18 Повчай свого сина, бо в цьому добра надія; однак у своїй душі не підіймайся до зарозумілості.

Прип.23:13 Не відмовляйся повчати дитину, адже коли і покараєш її різкою, — не помре.

Прип.23:14 Ти покараєш її різкою, але визволиш її душу від смерті.

Прип.22:15 До серця юнака причепилася дурість, — різка і повчання далекі від нього.

Прип.29:15 Синці та картання дають мудрість, а розпущена дитина соромить своїх батьків.

Прип.29:17 Наставляй свого сина, — і він дасть тобі мир, і буде прикрасою для твоєї душі.

Пс.70:17 Елохім, Ти мене навчив ще в моїй молодості, тож я досі розповідаю про Твої чудеса.

Еф.6:4 А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послуху та вченні (Тора) ЯХОВА.

Євр.12:6 Адже кого ЯХОВА  любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає. Якщо зазнаєте докору, то з вами Елохім поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає? Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.

11. Повт.21:18 Якщо ж у когось буде норовливий і бунтівливий син, який не слухатиметься голосу батька і голосу матері, і вони каратимуть його, та він не слухатиметься їх, то нехай його батько та його мати, взявши його, виведуть його до старійшин свого міста, до брами свого місця проживання, та скажуть мужам свого міста: Цей наш син норовиться і бунтує, не слухається нашого голосу, й, гуляючи, пиячить. І нехай мужі того міста поб’ють його камінням, і він помре. Так викорениш зло з-посеред вас самих, а інші, почувши це, будуть боятися.

Навряд чи батьки могли згодитися на таке покарання для своїх дітей…, але діти повинні усвідомлювати (мати страх ЯХОВА), що у батьків є право вдатися до крайніх заходів – передати їх старійшинам, які можуть вирішити їхню долю жорстоким методом. Ця заповідь захищає батьків від нестерпного поводження дитини, яка повинна поважати своїх батьків згідно п’ятої заповіді: «Шануй свого батька і матір, щоб добре тобі було і щоб ти був довголітнім на добрій землі» (Вих.20:12).

12. Повт.6:20 І буде, — коли твій син запитає тебе завтра, кажучи: Що це за свідчення, постанови та присуди, які ЯХОВА, наш Елохім, нам заповів? — то ти скажеш своєму синові: Ми були рабами у фараона в Єгипетській землі, та ЯХОВА вивів нас звідти могутньою рукою й піднесеним раменом. ЯХОВА здійснив перед нами великі й жахливі знамення та чудеса над Єгиптом, над фараоном і над його домом, а нас Він вивів звідти, щоб увести нас і дати нам цю землю, яку поклявся дати нашим батькам. І ЯХОВА заповів нам виконувати всі ці постанови й боятися ЯХОВА, нашого Елохім, щоб нам було добре усі дні та щоб ми могли жити, як це і є сьогодні.

13. Вих.12:24 І збережете це слово як закон для себе й для своїх синів навіки. Коли ж увійдете в землю, яку дасть вам ЯХОВА, як Він говорив, то будете виконувати це служіння. І буде, коли вас запитають ваші сини: Що це за служіння? — то скажете їм: Це — жертва, Песах для ЯХОВА, Який захистив доми Ізраїльських синів у Єгипті, коли уразив єгиптян, а наші доми врятував.

ПРО РОЗВІДНИЙ ЛИСТ

14. Повт.24:1 Якщо хтось візьме дружину і співжитиме з нею, але станеться так, що вона не знайде в нього милості, бо він виявить у ній якусь негожу річ, то нехай він напише їй лист про розлучення, дасть їй у руки й відішле її зі свого дому, і вона, пішовши, зможе стати дружиною іншого чоловіка. А якщо той останній чоловік зненавидить її, напише їй лист про розлучення, дасть їй у руки й відішле її зі свого дому, або якщо той останній чоловік, який узяв її собі за дружину, помре, то попередній чоловік, який відіслав її, не зможе, повернувшись, узяти її собі за дружину після того, як вона була осквернена, бо це гидота перед ЯХОВА , твоїм Елохім, — тож не оскверняйте землю, яку ЯХОВА, твій Елохім, дає тобі в спадщину.

Мф.1:19 А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.

Мф.5:32 А Я кажу вам, що кожний, хто розлучається зі своєю дружиною, — за винятком випадку, спричиненого розпустою, — той штовхає її на перелюб; і хто одружується з розлученою (зі своєю колишньою жінкою), той чинить перелюб. 

Тора вчить, що ЯКЩО (заповідь починається зі слова «якщо»), у разі неможливості проживання подружжя разом,  щоб не доводити ситуацію до крайності, ЯХОВА дає інструкцію про «розвідний лист». Цей лист дає офіційне право жінці і чоловікові будувати особисте життя заново. Але, це право,  в жодному разі, не є причиною чи способом для навмисного розлучення, щоб поєднюватися з іншою людиною (див. заповідь «про перелюб» глава VIII «МОРАЛЬНІСТЬ», де Єшуа говорить саме про це: Лук.16:18, Мк.10:11).

Варто зауважити, що у «розвідному листі», рішення чоловіка розлучитися з жінкою є серйозним і назавжди (знову повернутися до чоловіка жінка уже не може). За Торою, одружуватися вдруге, після того, як чоловік дав їй розвідного листа є мерзенністю перед ЯХОВА.

«Розвідний лист» -це не план ЯХОВА Елохім для людини! Бути одним тілом – ось основна заповідь (Бут.2:24)! У сім’ї Ізраїля отримати розвідний лист було крайнім рішенням сімейних проблем. Оскільки люди ставилися до шлюбного завіту набагато серйозніше, то через невдалий союз між подружжям більш прийнятим  було поняття «кохана жінка» і «некохана». Прикладом цього є жінки (Лія і Рахіль) Якова (родоначальника 12 племен Ізраїля): Бут.29:31 або заповідь №20 у цьому розділі «ПРО СПАДЩИНУ» (Повт.21:15). Заповідь «про розвідний лист» не підтримує і тим більше, не виправдовує бажання чоловіка розлучитися. Серйозним приводом для розвідного листа було звинувачення жінки у перелюбі. Саме це і хотів зробити Йосип, який був заручений з Марією (Мф.1:19).

Єшуа також підтвердив цю заповідь у «Нагірній проповіді»: Мф.5:32 «що кожний, хто розлучається зі своєю дружиною, —той чинить перелюб». Йдеться про повторний шлюб з тою самою жінкою. При цьому не мається на увазі розлучена жінка. Так як одруження на розлучених жінках не є проти Тори. Це допускається в очах Яхова. Так як сказано напочатку це було його первинним планом.

Також ця заповідь має пряме відношення до Ізраїльського Дому. В Писанні часто вживається порівняння ЯХОВА з «чоловіком», а Ізраїля з «жінкою». Згідно з Писанням, ЯХОВА Елохім дав розвідний лист Ізраїльському Дому (Єрем.3:8), що повністю розриває їх стосунки і робить неможливим, за Його заповіддю, повернення Ізраїля назад до ЯХОВА Елохім… Повернення може відбутися тільки за однієї умови, про яку ніхто не зміг догадатися – через «смерть» чоловіка і його воскресіння у новому, прославленому тілі.

Самец це мав на увазі Павло (Шауль) говорячи про «розвідний лист» тим, хто знає закон «бо я говорю знаючим закон». Рим.7:3 Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого. Неможливе стало можливим: через смерть і воскресіння Єшуа, розсіяний і ставший язичницьким Ізраїльський Дім був помилуваний, і знову має законне право увійти в сім’ю Всевишнього!  Тепер з «перелюбниці» зняті всі звинувачення і розвідний лист анульовано. Апостол Павло (Шауль) мав на увазі, що жінка вільна від осуду закону, який її називає перелюбницею, а не від самого Закону (Тори), як стверджують сьогодні  християнські теологічні вчення.

ПРО ЗРАДУ АБО ОБМАН І ПОГАНІ ЧУТКИ

15. Повт.22:13 Якщо хтось візьме дружину, співжитиме з нею та зненавидить її, наговорить на неї наклепницьких слів, пустить про неї погану славу та скаже: Я взяв цю жінку та, зблизившись з нею, не знайшов у неї ознак дівоцтва, — то нехай батько й мати дівчини, взявши ознаки дівоцтва дівчини, винесуть їх до старійшин, до брами, й нехай батько дівчини скаже старійшинам: Я віддав цю свою дочку тому чоловікові за дружину, а він, зненавидівши її, тепер сам наговорює на неї наклепницькі слова, кажучи: Я не знайшов у твоєї дочки ознак дівоцтва, — але ось ознаки дівоцтва моєї дочки! — і розгорнуть перед старійшинами міста одяг. Тоді старійшини того міста візьмуть цього чоловіка й покарають його, стягнуть з нього сто сиклів і віддадуть їх батькові дівчини за те, що він пустив погану славу про ізраїльську дівчину, а вона буде його дружиною, і він більше ніколи не зможе її прогнати. Якщо ж те слово справдиться, і ознаки дівоцтва дівчини не будуть знайдені, то нехай ту дівчину приведуть до дверей її батька, і мешканці міста поб’ють її камінням*, і вона помре за те, що скоїла безумство в Ізраїлі, чинячи розпусту в домі свого батька, — і так викорениш зло з-посеред вас самих.

* «поб’ють її камінням» –  якщо наречений не знайшов дівоцтва у своєї нареченої, то це не дає йому право її вбити. Йдеться про серйозний обман і порушення клятви вірності перед нареченим, який нічого не знав до моменту близкості з нареченою. Навіть якщо дівчина і була займаною до заміжжя, але покаялася і усвідомила свій гріх (якщо це була її вина), тоді вона не була покарана, оскільки у кожної людини завжди був і є шанс покаятися.

Смертна кара – це крайній захід покарання стосовно розбещеної і грубої поведінки людини, яка втратила страх перед  ЯХОВА. Заповідь завершується словами: «і так викорениш зло з-посеред вас самих». Смертна кара для жінки можлива була тільки у разі її викриття у розпусній поведінці.

ПРО ОДРУЖЕННЯ НА ЯЗИЧНИЦІ

16. Повт.7:3 І не будете з ними ріднитися (з народами хета, ґерґесейця, аморейця, ханаанця, ферезейця, евейця та євусейця), не видаватимеш своєї дочки за їхнього сина і не братимеш їхньої дочки для свого сина, бо вона відверне твого сина від Мене, і він служитиме іншим богам; тоді ЯХОВА запалає на вас гнівом і швидко вигубить тебе.

2Кор.6:14 Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Що може бути спільного в праведності з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? Яка згода Єшуа з Веліяром? Яка частка вірного з невірним?

17. Повт.21:10 Якщо ж ти вийдеш на війну проти своїх ворогів, і ЯХОВА, твій Елохім, видасть тобі їх у твої руки, і ти захопиш у них полонених, і побачиш серед полонених вродливу з вигляду жінку, уподобаєш її собі та візьмеш її собі за дружину, то введеш її всередину у свій дім, обстрижеш її голову, обріжеш їй нігті, здіймеш з неї її одяг полонянки, і нехай вона сидить у твоєму домі й оплакує батька та матір місяць часу, а після цього ввійдеш до неї та співжитимеш із нею, і вона буде твоєю дружиною. І буде, — якщо ти більше не бажатимеш її, то відпустиш її на волю, але в жодному разі вона не може бути продана за гроші.

Ця заповідь проти беззаконного співжиття з полоненою. «Не захочеш її» – не означає вигнати її після наруги над нею, але якщо передумаєш перед тим, як увійти до неї. На полоненій дозволено одружуватися лише законно, якщо тільки вона не входить у список цих семи народів: хетів, ґерґесейців, аморейців, ханаанців, ферезейців, евейців та євусейців (Повт.7:1). І це могло бути тільки у випадку її згоди, коли полонена відчуває себе оточеною любов’ю, турботою і увагою. Крім цього, в неї був місяць особисто переконатися у справедливості цих людей. Акцентом цієї заповіді є: Перше – чуйність чоловіка до жінки, яка втратила батьків і дотримання «П’ятої Заповіді». Це перше, чому повинна навчитися полонена у домі майбутнього чоловіка. Друге – інструкція про те, що їй потрібно змінити свій язичницький вигляд (волосся і нігті), тобто відвернутися від ідолопоклонництва і стати членом суспільства ЯХОВА.

ВІДНОВЛЕННЯ НАСІННЯ БРАТА

18. Повт.25:5 Якщо брати житимуть разом, і один з них помре, і в нього не буде нащадків, то дружина померлого хай не виходить заміж назовні, за чужого. Нехай брат її чоловіка ввійде до неї, візьме її собі за дружину й співживе з нею. І буде, — дитина, яку вона народить, нехай буде зарахована на ім’я померлого, — і його ім’я не буде стерте з Ізраїлю. Якщо ж той чоловік не хотів би взяти дружини свого брата, то нехай та жінка прийде до брами, до старійшин, і скаже: Брат мого чоловіка відмовляється відновити ім’я свого брата в Ізраїлі; брат мого чоловіка не захотів! Тоді старійшини його міста покличуть його й говоритимуть до нього; і якщо він, ставши, скаже: Не хочу брати її, то нехай дружина його брата, підійшовши до нього перед старійшинами, зніме з його ноги одну його сандалю, плюне йому в обличчя й у відповідь скаже: Так чинитимуть чоловікові, який не збудує дому свого брата. І його ім’я в Ізраїлі зватиметься: Дім того, кому знято сандалю.  
    

Описується ситуація про те, що жінка особисто хоче, щоб ім’я її чоловіка не стерлося з його роду. Тому йдеться не про примусовий шлюб з родичем чоловіка, а про збереження роду.  Цікавим є факт, що Вооз є нащадком Іуди, син котрого (Онан) відмовимся відродити насіння брата через Фамар (захожу). Буття 38:8 «І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого».  Таким чином, ЯХОВА через слухняність Вооза, зробив те, від чого відмовився Онан (прабатько Вооза), а саме – викупив і відновив насіння через моавитянку Рут  (захожу). Від нього походить Цар Давид, а потім Йосип, чоловік Міріам. Також варто зауважити, що не допускається змушене одруження. Треба додати що невістка може також його присоромити …

ПРО СПАДЩИНУ

19. Чис.27:8 Тож скажеш ізраїльським синам, промовляючи: Якщо людина помре і не матиме сина, то передасте його спадщину його дочці. Якщо ж він не матиме і дочки, то дасте спадщину його братові. Якщо ж він не матиме і братів, то дасте спадщину братові його батька. Якщо ж не буде й братів у його батька, то дасте спадщину його найближчому родичеві з його племені, — хай він успадкує те, що його.

20. Повт.21:15 Якщо ж у якогось чоловіка буде дві дружини, — одна кохана, а друга ненависна, — і як кохана, так і ненависна народять йому синів, і первородним буде син ненависної, то нехай буде так, що того дня, коли він даватиме в спадщину синам своє майно, він не зможе надати первородство синові коханої, нехтуючи первородним сином ненависної, але визнає первородним сина ненависної, давши йому подвійно з усього, що в нього буде, бо він є першим з його дітей, і йому належить первородство.

Саме дотримання цієї заповіді  могло урятувати ті народи, де передавалася спадщина (престолонаслідування), від кровопролитних війн, що підтверджує актуальність Закону, який сьогодні вважають «застарілим» і «скасованим».

ПРО ЧОЛОВІЧЕ ЗАСТУПНИЦТВО

21. Чис.30:4 Якщо ж жінка складе обітницю ЯХОВА , чи дасть зобов’язання в домі свого батька за своєї молодості, і її батько почує її обітницю та її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, і її батько промовчить, — то всі її обітниці і всі її зобов’язання, котрими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться для неї в силі. Якщо ж її батько в той день, коли почує всі її обітниці, строго заборонить, то її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, не матимуть сили. І ЯХОВА очистить її, оскільки заборонив її батько. Якщо ж вона вже буде заміжня, і її обітниці за висловлюванням її вуст, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, почує її чоловік, але промовчить у той день, коли почує, то всі її обітниці залишаться в силі, і її зобов’язання, котрими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться. Якщо ж її чоловік у той день, коли почує всі її обітниці та її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, строго заборонить, то вони не матимуть сили, бо її чоловік заборонив, і ЯХОВА її звільнить.

22. Чис.30:11 Якщо ж обітницю жінки в домі свого чоловіка чи зобов’язання з клятвою стосовно своєї душі почує її чоловік, і він промовчить, не заборонить їй, то всі її обітниці і всі її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться для неї в силі. Якщо ж її чоловік у той день, коли почує все, що вийшло з її вуст у її обітниці й зобов’язаннях стосовно її душі, категорично скасує, то вони для неї не залишаться в силі: чоловік їй заборонив, і ЯХОВА її звільнить.

1Кор.14:34 Хай ваші жінки в Церкві мовчать*. Бо їм не дозволяється говорити, а тільки коритися, як про це і Закон каже.

Ці заповіді аж ніяк не принижують чи обмежують права жінок, а навпаки, дають їм підтримку і духовний захист з боку їх батьків або чоловіків. Вони повинні берегти свої жінок – не залучати їх у складні, серйозні справи, обговорення проблем зібрання. Тора вчить, що рішення проблем жінок повинні брати на себе чоловіки.

23. Чис.30:10 А обітниця вдови, і відпущеної чоловіком, — усе, що пообіцяє стосовно своєї душі, — залишиться в силі.

24. Чис.30:14 Усяку обітницю і всяку зобов’язуючу клятву, щоби вчинити зло душі, її чоловік або залишить у силі, або скасує. Якщо ж мовчатиме з дня на день, то залишить у силі всі її обітниці і всі її зобов’язання, що на ній, бо промовчав у той день, коли почув. Якщо ж він категорично скасує після того дня, коли почув, то понесе її гріх.

1Кор.11:3 Хочу, щоб ви знали, що Месія є головою для кожного чоловіка, для жінки голова — чоловік, а голова Месії — ЯХОВА.

1Кор.11:5 Кожна жінка, яка молиться або пророкує з відкритою головою, соромить голову свою, бо це те саме, якби була обстрижена. 

Духовне покриття на голові жінки: Тора чітко показує духовну позицію чоловіка в сім’ї. За ним завжди залишається останнє слово і, як чоловік, відповідає за те, що він підтвердив/скасував. Цей принцип затверджений навічно. Чи може жінка чути голос ЯХОВА? – звичайно, що так. Але чоловік має духовну владу скасувати або підтвердити те, що жінка чула від ЯХОВА, беручи на себе відповідальність і знімаючи її з жінки. А відповідальність жінки перед ЯХОВА полягає в тому, як вона послухає чоловіка у цій ситуації. За таким принципом ця заповідь працює для незаміжніх дівчат, де батько, голова сім’ї, має владу підтверджувати або скасовувати будь-які обіцянки своєї дочки. Звичайно, йдеться не про невіруючого чоловіка або батька, які маніпулюють нею (цією заповіддю), щоб відвернути жінку/дочку від ЯХОВА або штовхають її на гріх: Лук.14:26 «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем». Єшуа мав вибір йти за Словом ЯХОВА, навіть якщо батьки будуть перешкоджати, маніпулюючи «любов’ю до них».

ПРО РЕВНОЩІ І ПІДОЗРУ НА ЗРАДУ

25. Чис.5:12 Чоловік — той чоловік, який підозрює, що його дружина зрадила його і, зневажаючи, знехтувала ним, і хтось переспав з нею, маючи статеві стосунки, та це було приховане від очей її чоловіка і збережене в таємниці, — тобто, вона заплямувала себе, але проти неї не було свідка, і вона не була схоплена, і на нього найде дух ревнощів, і ревнуватиме свою дружину, а вона справді заплямувала себе, або на нього найде дух ревнощів і він ревнуватиме свою дружину, та вона не заплямувала себе, то нехай такий чоловік приведе свою дружину до священика і за неї принесе дар — десяту частину ефи ячмінного борошна. Він не поллє на нього олії і не покладе на нього ладану, бо це є жертва ревнощів, жертва пригадування, яка нагадує гріх. І приведе її священик, і поставить її перед Господом, і візьме священик у глиняну посудину чистої, джерельної води і трохи землі, що є на долівці в наметі свідчення, і, взявши її, священик кине у воду. І священик поставить жінку перед ЯХОВА, і відкриє голову жінки, і покладе в її руки жертву пригадування — жертву ревнощів, а в руці священика буде вода звинувачення, яка наводить це прокляття. Тоді священик візьме в неї клятву і скаже жінці: Якщо з тобою ніхто не переспав, якщо ти, живучи зі своїм чоловіком, не зраджувала, заплямувавши себе, то будь невинною від води звинувачення, яка наводить це прокляття. Якщо ж ти, бувши за своїм чоловіком, зрадила чи заплямувала себе, і тобі дав своє ложе хтось інший, за винятком твого чоловіка, — і закляне священик жінку клятвами цього прокляття, а далі священик скаже жінці, — то нехай дасть тебе ЯХОВА на прокляття і зробить закляттям серед твого народу, щоб ЯХОВА так учинив, щоб стегно твоє відпало, а живіт твій опухнув; і ця вода, яка наводить прокляття, увійде у твоє нутро, щоб опухнув живіт і відпало твоє стегно. А жінка скаже: Нехай так буде, хай буде так. І священик запише ці клятви на сувої, і вмочить у воду звинувачення, яка наводить прокляття; і він напоїть жінку водою звинувачення, яка наводить прокляття, і ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття. А священик візьме з руки жінки жертву ревнощів і покладе жертву перед ЯХОВА, і принесе її до жертовника; і священик візьме з жертви жменю, як частку для нагадування, і принесе її в жертву на жертовнику, а після цього напоїть жінку водою. І станеться, якщо вона заплямувала себе і приховувала від свого чоловіка, то ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття, і роздує живіт, і її стегно відпаде, і жінка буде прокляттям серед свого народу. Якщо ж не заплямувала себе, а була чиста, — то не зазнає шкоди і буде здатна до запліднення й народження дітей. Це — закон про ревнощі у випадку, коли заміжня жінка, яка за чоловіком, учинить зраду і заплямує себе. Або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він ревнуватиме свою дружину, — то поставить свою дружину перед ЯХОВА, а священик учинить з нею за всім цим законом. І чоловік буде вільним від гріха, а дружина понесе свій гріх.

Мар.4:22 Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.

1Кор.11:28 Тож нехай людина випробовує себе і так нехай їсть хліб та п’є із чаші. Бо хто недостойно їсть і п’є, не розрізняючи ЯХОВА тіло, той на осуд їсть і п’є.

Цілком очевидно, що у наш час не потрібно приносити ніяких жертв. Єшуа «принісши один раз жертву за гріхи , назавжди сів праворуч ЯХОВА (Евр.10:12, Евр.7:27). В цій заповіді Яхова показує, що ціною таємної зради є безпліддя: тобто бути «прокляттям для свого народу». Варто провести паралель з книгою Об’явлення, де  ЯХОВА Елохім (Ревнитель) дає випити чашу гіркої води блудниці, а потім людям: Об’яв. 17:1 І прийшов один із семи ангелів, які мали сім чаш, і говорив зі мною, кажучи: Підійди, я покажу тобі вирок великій розпусниці, яка сидить над багатьма водами, з якою чинили розпусту земні царі, а вином її розпусти впивалися жителі землі.  І відвів мене духом у пустелю. І я побачив жінку, яка сиділа на багряному звірі, повному богозневажливих імен; він мав сім голів і десять рогів. А жінка була зодягнена в пурпур і кармазин, і прикрашена золотом, і коштовним камінням, і перлами. Вона тримала у своїй руці золоту чашу, що була переповнена гидотами й нечистотою її розпусти. Об’яв.8:11 А назва тієї зорі — Полин. І третина вод стала як полин, і багато людей померло від води, бо вона стала гіркою.

БЛАГОСЛОВІННЯ ДІТЕЙ ІЗРАЇЛЕВИХ

26. Чис.6:23 Так будете благословляти ізраїльських синів, промовляючи до них, і хай покладуть Моє Ім’я* на ізраїльських синах, і Я, ЯХОВА, поблагословлю їх:

    НЕХАЙ ПОБЛАГОСЛОВИТЬ ТЕБЕ ЯХОВА І ЗБЕРЕЖЕ ТЕБЕ; ХАЙ ЗАСЯЄ ЯХОВА СВОЇМ ОБЛИЧЧЯМ НА ТЕБЕ І ВИЯВИТЬ ТОБІ МИЛОСЕРДЯ! НЕХАЙ ЯХОВА ПІДІЙМЕ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ НА ТЕБЕ І ХАЙ ДАСТЬ ТОБІ МИР!

    * «Ім’я» – на івриті «שֵׁם» (шем) означає «характер», «репутація». Тому «покладуть Моє Ім’я на ізраїльських синах», буквально означає «покласти характер Елохіма на них». Усі, хто виконує заповіді і Тору ЯХОВА  – відображають Його характер. Прикладом цього є Єшуа.